аналіз вірша дракона грицька Розквітають дивні квіти,розкривають пелюстини, а метелики стікають по вустах, як сік ожини. Сни дзвіночків голубіють, зазирають у кишені, а ти сиплеш їм дукатиу роззявлені їх жмені.  І ковтаєш сон глибокий, подарований навічно, І вмираєш разом з ними, не питаючись, навіщо. День минув, і склали крила всі метелики на зиму.  Заховайся й ти в шкарлупку і ридай собі за ними. ​