Усе суспільство Стародавнього Китаю поділялося на ранги. Ранг був спадковим. На вершині влади стояв імператор, який мав божественне походження - «Син Неба» – його влада необмежена. До вищих щаблів суспільства належали знать, воїни, жерці. Правитель і чиновники опікувалися війнами, податками, станом захисних дамб, зрошувальних систем. Селяни-общинники сплачували податки, були основними виробниками сг продукції і служили у війську. Наприкінці І тис. поширилось рабство-рабами ставали не тільки засуджені, а й члени їх сімей.