Зоре моя вечірняя,Зійди над горою,Поговорим тихесенькоВ неволі з тобою. Розкажи, як за гороюСонечко сідає. Як у Дніпра веселочкаВоду позичає. Як широка сокоринаВіти розпустила. . . А над самою водоюВерба похилилась;Аж по воді розіслалаЗеленії віти,А на вітах гойдаютьсяНехрищені діти. Як у полі на могиліВовкулак ночує,А сич в лісі та на стрісіНедолю віщує. Як сон-трава при долиніВночі розцвітає. . . А про людей. . . Та нехай їм. Я їх, добрих, знаю. Добре знаю. Зоре моя Мій друже єдиний І хто знає, що дієтьсяВ нас на Україні?(Випишіте художні засоби)