. ». У першу колонку записати номери речень неповних контекстуальних, у другу – еліптичних. 1. На видноколі - сиві тополі, вітер у полі колише ковиль (С. Фоменко). 2. В просвітку дерев - віддзеркалення міста (О. Делеменчук). 3. Кров свою віддам твоїй калині, пісню - травам, птицям і лісам. . . (М. Луків). 4. А в небі - райдуга-веселиця (М. Ткач). 5. Андрій додому поспіша, а сонце - у зеніт (О. Підсуха). 6. На душі - пізній сніг (О. Таран). 7. Я закоханий в синь океану, а ще дужче - у зорі рум'яні ( В. Сосюра). 8. Око бачить далеко, а розум - ще далі (Нар. творчість). 9. Дерева розправляють сонні віти, над ними угорі - пташиний спів (С. Жуковський). 10. Сіяло сонце, в небесах ані хмариночки (Т. Шевченко). 11. Над зеленим узгір'ям ранкове сонце (І. Цюпа). 12. «Діду, а куди лебеді полетіли?» - «На тихі води, на ясні зорі», - пересміявшись і споважнівши, урочисто каже дід (М. Стельмах). 13. Багаття ніколи не насититься дровами, а земля - багаттям (Нар. творчість).