Лишайники - це особливі симбіотичні комплекси різних організмів, які відносять до грибів (складаються з гіфів грибів і фотосинтезуючих організмів - водоростей і ціанобактерій). Поширені лишайники майже по всій планеті - від холодних арктичних регіонів до спекотних пустель, бо здатні витримувати тривалі періоди несприятливих умов - низьких чи високих температур, посухи тощо, крім забруднення повітря. Можуть оселятися на різних поверхнях: на ґрунті (цетрарія ісландська здебільшого зростає на ґрунтах соснових лісів або на болотах серед мохів), корі дерев (пармелія борозенчаста та ксанторія або настінна золотянка, надають перевагу стовбурам дерев) і чагарників, каменях (лецидея заглиблена), у воді (дерматокарпон річковий) Завдяки своїй витривалості лишайники оселяються там, де не можуть існувати інші організми, створюють умови для формування рослинних угруповань у тих місцях, де їх раніше не існувало, сприяють подрібненню скельних порід та формуванню первісних ґрунтів, на яких згодом оселяються вищі рослини, містять багато вуглеводів і білків, є їжею для багатьох видів тварин: комах, копитних (кладонію оленячу або «оленячий мох» споживають північні олені).
Коли ж у повітрі багато отруйного пилу, шкідливих речовин, лишайники не ростуть, гинуть і зникають