які були наслідки падіння вічного міста і розграбування воїнами аларіха

Рим пограбували, але не спалили. Не були пограбовані церкви.

Місто впало першого ж дня — через відкриті рабами Саларійські ворота готи увірвались у Рим, який за словами сучасника подій Сократа Схоластика вони «спустошили, багато з чудових його будівель спалили, скарби розграбували, кількох сенаторів піддали різним тортурам і умертвили». За словами Сохомена, автора «Церковної історії», Аларіх наказав не чіпати лише храм апостола Св. Петра, під склепіннями якого врятувалось багато містян. Не знайшовши у Римі великих запасів продовольства, через два дні готи рушили на південь, спуштошуючи Кампанію, Луканію і Калабрію. Втративши через шторм захоплений у Реджио флот, вони так і не зуміли перебратись в Сицилію, звідки мали намір дістатись багатої хлібом Північної Африки, й отаборились у Південній Італії, де у місті Козенца через кілька місяців Аларіх несподівано помер.

Незважаючи на те, що Рим не зазнав незворотніх руйнувань, падіння вперше за вісім століть «вічного міста» стало шоком не лише для Західної, але й для Східної Римської імперії, де з цієї нагоди Феодосій II оголосив триденну жалобу. Вразливість розореної готами Італії привела до значного падіння вартості землі, особливо на півдні, відтоку з регіону жителів і поступового його занепаду. Це стало провісником падіння через півстоліття самої імперії, що переживала період релігійного протистояння християн і «варварів», практично неперервних повстань численних узурпаторів і «германізації» армії, з кожним роком все менш лояльної імператору.