твір на тему «наша дума, наша пісня»

Я повністю погоджуюся з думкою про те, що пісня — це вогонь людської душі, що ніколи не вмре й не загине, адже немає більш співочої нації, ніж моя Україна, тому й не дивно, що ідеї, закладені в тексти народних балад і пісень, актуальні й сьогодні, хоч зародилися вони й задовго до ХХІ століття.

Минають роки, час летить, здавалося, швидше й швидше, але залишаються скарби народної творчості, що проносять свої чари крізь залізну браму віків і тисячоліть. Саме за допомогою цих скарбів сьогодні ми відроджуємо свою ментальність, перед нами постає славна, гордовита й героїчна Київська Русь, яку не здолав і найстрашніший ворог, час, бо ж ми й досі пишаємося її здобутками, козацька Запорізька Січ, що її прославляють письменники й поети, й, зрештою, незалежна Україна, якою сьогодні пишаємося ми.

Пісня супроводжує нас усе життя. Починається все з материнської колискової, що вела нас у доросле життя; з піснею стають молодята на весільний рушник; почувши рідний гімн, ми стаємо струнко, кладемо руку на серце й підспівуємо; пісня допомагала й допомагає людям працювати: недарма ж народ створив цілу низку косарських, жниварських, обрядових пісень. Коли людині сумно, вона вдягає навушники й слухає музику або ж просто насолоджується мелодією дощу. Зрештою, із гіркотою прощання проводжають її в інший світ під сумну похоронну пісню.

Пісні очищують душу, підносять настрій, додають життєвих сил, коли важко, заспокоюють, врешті-решт. Невідомо, коли покладено початок пісні так, як ніхто не знає, коли згасне її могутня сила, збережена упродовж тисячоліть.