Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки чарівниці! Одна дівчина чорнобривая Та й чарівниченька справедливая. У неділю рано зілля копала, А у понеділок переполоскала, А у вівторок зілля варила, А в середу рано Гриця отруїла.
Прийшов четвер – та вже Гриць умер, Прийшла п’ятниця – поховали Гриця. А в суботу рано мати дочку била: “Нащо ти, дочко, Гриця отруїла?” – “Ой мати, мати, жаль ваги не має, Нехай же Гриць разом та двох не кохає! Нехай він не буде ні їй, ні мені, Нехай достанеться він сирій землі!
Оце тобі, Грицю, я так ізробила, Що через тебе мене мати била! Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата: Із чотирьох дощок дубовая хата!”