АНАЛІЗ ВІРША МАКСИМА РИЛЬСЬКОГОПером огненним вічність пишеСвій нескінчимий фоліантІ вітер з ніжністю колишеЛистки замислених троянд. Краса іде, гаптує злотомЯсні, глибокі небеса, —А ми затоптуєм болотомВсе те, що в нас самих — краса.