Перш за все він здійснив реформу богословської освіти, яка надала можливість готувати високоосвіченних священників. Увів у церковне богослужіння живу українську мову. [1] Шептицький віддав багато сил освітянсько-виховній та видавничій діяльності, створив у Львові вісьмикласну класичну гімназію, підтримував українське приватне шкільництво, щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства. За його ініціативою у 1905 році був створений Львівський національний музей та – 1914 року український університет у Львові. Росія та Польща виступили категорично проти його заснування. Шептицький «розумів добре вагу українського університету не тільки для розвою української науки, але в тодішніх політичних і міжнародних умовинах уважав його й за найпевнішу легітимацію перед світом самостійності українського народу». [2]
З того часу, коли Андрей Шептицький очолив церкву, український національний рух на Галичині значно посилився завдяки його бурхливій діяльності. [3] Як митрополит, Шептицький двічі відвідав Росію (1907, 1912 рр. ) та Білорусь. Він був не тільки провідником української національної ідеї, але й палко підтримував білоруську національну ідею. «І я не знаю, чи наші білоруськи брати мали в недалекому минулому такого оборонця свого національного і церковно-релігійного життя, як ним був Митрополит Андрей». [4]