АНАЛІЗ ВІРША МАКСИМА РИЛЬСЬКОГОЯблука доспіли, яблука червоні Ми з тобою йдемо стежкою в саду. Ти мене, кохана, проведеш до поля,Я піду — і, може, більше не прийду. Вже й любов доспіла під промінням теплимІ її зірвали радісні уста, —А тепер у серці щось тремтить і грає,Як тремтить на сонці гілка золота. Гей, поля жовтіють, і синіє небо,Плугатар у полі ледве маячить. Поцілуй востаннє, обніми востаннє;Вміє розставатись той, хто вмів любить.