Лист ліричному герою збірки і франка з вершин і низин

Іван Якович Франко — неординарна особистість, людина великого таланту і надзвичайної працездатності. Геніальний поет і прозаїк, блискучий учений, гострий літературний критик, видатний громадсько-політичний діяч, історик, мовознавець, поліглот, видавець, народний педагог. Він — Каменяр, який боровся проти гніту і тиранії за нове, світле і прекрасне життя трудового народу. Про це свідчить друга збірка письменника — "З вершин і низин", яка стала важливим етапом на шляху розвитку української літератури. Вона — найвидатніше явище в українській поезії після "Кобзаря" Т. Шевченка. Справедливо про неї сказав П. Хропко: "Уже назва збірки "З вершин і низин" (1893) вказувала на контрастність її побудови, зосередженої навколо проблем буття людини і народу — від вершини духовності, національної ментальності до низин повсякденності".

Головний ліричний герой збірки — борець, революціонер, який прагне оновлення, йому відомі шляхи, якими слід іти, щоб досягти гуманістичного ідеалу. Тож не дивно, що одним із провідних мотивів збірки є мотив звеличення подвижництва і волелюбності, людей з новим мисленням, які готові в ім’я щастя народу

працювати й боротися, навіть якщо доведеться віддати життя. Так, у вірші "Каменярі" передано величну картину боротьби каменярів за кращу долю:

І всі ми вірили, що своїми руками

Розіб’ємо скалу, роздробимо граніт,

Що кров’ю власною і власними кістками

Твердий змуруємо гостинець, і за нами

Прийде нове життя, добро нове у світ.