Аналіз вірша "Бандура" Метлинського Амвросій БандураТа чи то ж ви, братця, коли-небудь чулиСтарого, сідого козака-співаку:Його спом’янімо, зробім йому дяку,Бо якії чули, й ті його забули Чи то про гетьмана, чи про гайдамакуДідусь заспіває, в бандуру заграє, –Голосить бандура, стогне, оживає:Жаль візьме дитину, жаль візьме бурлаку Гомонить народом, вітром пісня виє,І ллється сльозами, і вороном кряче,Ми в та дівчинонька, жалібненько плаче…В людей сльози ллються, серце важко ниє…Та де ж ти дівався, старенький співаче:Ой, заспівай нам про життя козаче