Значення гуморальної секреції у підтриманні гомеостазу

Загальний принцип роботи ендокринної системи полягає в гуморальній регуляції фізіологічних процесів і забезпеченні сталості внутрішнього середовища організму. Він ґрунтується на зворотному зв'язку дії гормонів.

Наприклад, рівень глюкози в крові регулюється гормонами підшлункової залози: верхня межа - інсуліном, а нижня - глюкагоном. Якщо в крові людини зростає рівень глюкози, виділення інсуліну збільшується, а глюкагону - зменшується. І навпаки, коли в крові знижується рівень глюкози, тоді різко знижується виділення інсуліну, а збільшується виділення глюкагону.

Дія гормонів спрямована за «конкретною адресою», на певні органи або клітини. Приміром, коли ви виконуєте фізичну роботу, скелетні м'язи потребують додаткових витрат глюкози, тому її вміст у крові збільшується. Водночас підшлункова залоза активізує виділення інсуліну. Ви припинили виконувати роботу, вміст глюкози в скелетних м'язах знижується і відповідно зменшується виділення інсуліну.

Таким чином, інсулін і глюкагон підтримують сталість вмісту глюкози в крові, який є одним з показників сталості внутрішнього середовища організму (гомеостазу).

Після своєї дії гормон руйнується. Тому потрібне постійне їхнє вироблення і виділення в кров.