Якими законами користувалися країни середньовічної Європи

Для зміцнення своєї влади перші королі починають записувати закони. Історики називають їх „варварськими правдами". Спочатку   Корольце був запис давніх звичаїв. Люди тоді вважали, що тільки старі звичаї бувають правильними і нікому не можна придумувати нові норми. Король, якщо хотів ввести новий закон, оголошував, що він знайшов, чи згадав дуже старий звичай, який, на жаль, усі забули. . . Коли люди будують свої відносини на основі звичаїв це звичаєве право. Найвідомішим записом такого права стала „Салічна правда" - закони франків у часи Хлодвіга. Король велів записати закони не просто так. Адже він вибирав, що записувати треба, а що можна пропустити. Крім того, якщо щось незрозуміле, то звертатись треба за поясненнями до короля. „Звертання" ж були не безкоштовні. Судові штрафи значно поповнювали королівську скарбницю.

У VIII-IX ст. франкські королі видавали укази - капітулярії, які відігравали роль законів. Активно втручалась у законодавство церква.

  Під її впливом були відмічені ордалії - випробування окропом чи залізом. Звинуваченому давали у руку розпечений шматок заліза, а через деякий час перевіряли чи є опіки. Якщо опіки є значить вина доведена.

Суд у середньовічній Європі поступово став становим.  Тобто окремі суди були у дворян, духовенства, городян. Тільки селян судив їх сеньйор чи призначені ним судді.

  Судовий поєдинокУ рицарському кодексі честі допускався судовий поєдинок - суд Божий. Вважалось, що переможе той хто правий. Допускалось випускати замість себе найманих бійців.

Слідство у Середньовіччя не обходилось без тортур. У кожному місті чи  замкові була камера де звинуваченого змушували говорити за допомогою вогню, води та заліза. Не витримавши болю, люди визнавали себе винними у тих злочинах, які їм приписували. Найбільше „успіхів" у цьому досягла інквізиція - спеціальний церковний суд. Тільки у Іспанії в XVст. За 15 років було спалено живцем 2000 чоловік. Спалення  (аутодафе -„акт віри") було найпоширенішим покаранням для тих, хто відступив від церковного вчення. А взагалі, страти, які проходили у середні віки привселюдно, також були становими. Простих людей вішали, а дворянам відрубували голови.