Підготуй вибірковий переказ текстів художнього стилю (на основі кількох джерел) на тему «Твій родовід», об'єднавши важливу інформацію з чотирьох текстів в одне цілісне повідомлення. Текст №1Дід — це жива мудрість, неписана історія нашого народу. На своїх зігнутих плечах несуть діди стільки краси й ніжності, що може позаздрити їм будь-хто. І коли в автобусі я бачу сідоглавого предка мого з в’язанкою бубликів, я чомусь думаю: зараз прийде в хату, добуде свій нехитрий гостинець і скаже своєму Іванкові: «А глянь, що я приніс від зайця. . . » Він посадить своє чорняве чи біляве онучатко, і воно, роззявивши ротика, слухатиме його простодушні оповіді, у яких переплететься дійсність і фантазія. І колись обов’язково прокинеться в його душі дідова краса, і живитиме його дідова мудрість та дідова мова (за В. Симоненком). Текст №2Досвід, отриманий у спадок від своїх бабусь, залишається золотим набутком на все життя. Ще змалечку ці мудрі вчителі виховували в дітей любов до рукоділля, господарських навичок. Споконвіку в нашого народу це було традицією, сталим неписаним законом. Часто бабусі є творцями легенд, казок, прислів’їв та приповідок. «Тисячі речей, — писав Іван Франко, — у житті забудете, а тих хвилин, коли вам люба мама чи бабуся оповідали байки, не забудете до смерті». Один із сучасних народознавців писав, що після проспіваної пісні, розказаного оповідання чи казки виконавці уточнювали: «То мене бабуся навчили». Те саме стосується й найрізноманітніших видів виробничих занять, і художніх промислів. Від бабці навчилась онучка прясти й ткати, плести, шити та вишивати, садити й вирощувати квіти, білити хату, працювати в городі, виховувати немовлят. Часто бабуся заміняла неньку й батька, особливо в повоєнні роки, коли чимало дітей залишилося без рідних (за В. Скуратівським). Текст №3Кожна людина й кожний народ мають свої святині. До цих святощів зараховуємо й пошану до матері. Вона дала нам життя, виростила та виховала. Коротке це слово — мама, але які надлюдські глибини скарбів містить воно в собі Усе її життя із серця б’є великим невичерпним джерелом безкорислива любов до своїх дітей. Усе її життя — це терпіння, безмежна самопожертва, пробачення провини. Мати. . . Це перше слово, яке з радістю та усмішкою вимовляє дитина. Мама — це те слово, яке найчастіше повторює людина у хвилини страждання й горя. Поняття про щастя, добро й ласку нерозривно пов’язані в нас з образом найдорожчої людини — Матері. А мамина колискова звучить найніжнішою музикою і тоді, коли посрібляться наші скроні. Вона з нами завжди, із тієї миті, коли ми починаємо усвідомлювати себе. Слово «матір» є символом усіх людських цінностей. Не мав би світ стільки геніїв, стільки великих мужів, якби над їхнім дитинством не тремтіло б серце матері. Благословенна ж будь, Українська мати, усюди й завжди (за Н. Дмитровською). Текст №4У постаті батька народ оспівав вірного захисника. Довгі й виснажливі війни за свободу та незалежність рідної землі, свого народу вимагали постійної відсутності. А повернувшись, чоловіки мали обробляти ниви, чумакувати, ходити в найми. Отже, у традиційному уявленні батько уособлював насамперед захисника, годувальника. Одначе батьків приклад, батькове слово, наказ були законом, нормою виховання. Не випадково казали: «Не навчив батько, не навчить і дядько». Ці давні традиції перейшли й на пізніші часи. Якщо мати за своєю природою є втіленням ласки, ніжності, доброти, то з батьком значно вимогливіші, практичніші асоціації. Це відбилося й у прислів’ях: «Батькова лайка дужча за материну бійку»; «Батько не мати, не поцілує і не приголубить»; «З батьком суд коротенький». Батьків приклад у родині має особливе значення, адже діти, особливо хлопці, намагаються «робити з нього життя». Особливо це стосується навичок працелюбності (за В. Скуратівським).