Висловіться, чи хотіли б жити в стародавній Спарті. Чому​

Я б ні за що, тож просто жах якийсь, а не життя, весь час жити у казармі та ходити строєм, не належати самому собі. Якось один афінський оратор Алківіад дотепно помітив: «Спартанці певно настільки безстрашні у битвах та зневажають смерть, бо та дама з косою для них справжнє визволення від їх нестерпного життя». Так, мешканці Спарти і справді не належали самі собі, але державі, нікому не дозволялось жити так як він хоче, але так як йому призначено вищими по рангу товаришами. А все життя рядового спартанця від народження до смерті проходило під постійним неусипним контролем.